Наступність і перспектива

«НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВА В РОБОТІ ДВОХПЕРШИХ ЛАНОК ОСВІТИ» (інформаційна довідка) Перехід початкової школи на новий зміст і структуру роботи необхідно забезпечити нерозривним зв'язком дошкільної та початкової освіти з основною школою. Для досягнення високих освітніх рівнів важливим є створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання. Пошуки оптимальних шляхів привели до створення нового типу навчального закладу-об'єднання дошкільного закладу і школи, так звані освітньо- виховні об'єднання, далі НВК. Аналіз передового педагогічного досвіду свідчить, що об'єднання дошкільного закладу з школою дає можливість успішного розв'язання організаційно-педагогічного значення: - Ефективніше здійснюється процес соціалізації та адаптації дошкільників до нових умов і налагоджується належна виховна робота в ньому, - Ефективно використовується навально-матеріальна база і поліпшуються матеріально-побутові умови утримання дітей Наступність - це врахування того рівня розвитку дитини. З яким вона прийшла до школи, опора на нього. Це забезпечує органічне , природне продовження розвитку, навчання та виховання, започаткованих в дошкільному періоді життя дитини. Наступність розглядають, як закономірність психічно-фізичного розвитку, як умову реалізації безперервної освіти, як принцип навчання і виховання. Готуючи свою доповідь, перечитавши літературу по наступності двох перших ланок я ознайомилась, як розглядають ці проблеми на практичному рівні видатні педагоги, зокрема це Сухомлинський, Амонашвілі, В,В,Давидов та ін.. Хочу звернути вашу увагу на пріоритетні напрямки наступності дошкільної та початкової школи: o Психологічні фактори наступності o Важливості дошкільної освіти Дошкільна освіта не повинна вбачати свою основну мету тільки в підготовці малюків до школи. Сьогодні акцент на те, щоб дитина вміла жити і навчатися в колективі. За висновками вчених дитина-дошкільник повинна до межі прожити своє дитинство, досхочу награтися, намалюватися, наслухатися казок, навидумувати небилиць, Без цього вона не перетвориться на дорослого (якщо, звичайно, у дорослому не бачити лише «навченого» соціального функціонера, а бачити перш за все суб’єкта творчих вільних діянь, здатного нести за них повну відповідальність. Людині дуже важливо «відбутися» дитиною, інакше вона неминуче «Зависне» десь на межі дитинства і дорослості. Дошкільний вік передбачає організацію навчання в рамках характерних для дошкільника видах діяльності - гри, конструювання, мовної, зображувальної, музичної, театралізованої, рухової, спілкування. Видатний російський вчений В.В.Давидов наголошував, що ігнорування гри та інших видів вільної діяльності, надання переваги заняттю, як основній формі організації педагогічного процесу, тим більше настирливо впроваджуваний предметний підхід перекреслює самоцінність дошкільного дитинства. Тому варто створити такі центри діяльності: - Музичних ігор (музичні інструменти) - Маленької господині (кухня, набір для прасування, стіл, сервірування) - Митецької діяльності (фарби, олівці, папір) - Природознавства (зимовий сад, вазони, живі тваринки) - Ігрова (юні автомобілісти), ігри з кубиками, автодороги. - Бібліотечний куток. Отже, педагогам слід пам'ятати, що формування саме психологічної, а не спеціальної готовності до систематичного навчання є той місток, що поєднує дошкільну освіту і початкову школу і є основним змістом наступності їхньої роботи. Друге на що я хочу звернути увагу, це те, що велика увага при навчанні дітей 6-річного віку повинна звертатись на гру, як провідну в дошкільному віці В.О.Сухомлинський розмірковував про те, з яким трепетним хвилюванням переступають діти поріг школи в перші дні свого навчання, як довірливо дивляться в очі вчителя. Чому ж часто буває, що через кілька місяців, а то й тижнів згасає вогник, чому для деяких дітей навчання стає мукою. Причин для цього можна назвати багато. Одна з них стосується гри. Гра - провідний вид діяльності дитини-дошкільника. Оскільки межа між старшим дошкільникам віком і молодшим шкільним не дуже значна, то ми з впевненістю можемо сказати, що гра в шкільному віці повинна займати вагоме місце особливо в зв'язку з переходом до навчання з 6-річного віку. Вже в першому класі основним видом діяльності стає навчання. Навчання має приносити дитині таку саму радість, яку їй приносить гра; воно на перших порах повинно проходити в ігровій формі або на фоні гри. Хороший приклад організації навчання в ігровій формі показав нам грузинський педагог Ш.О.Амонашвілі. Його дидактичні ігри можна вважати хрестоматійними. У дошкільному віці життя дітей переповнене іграми. При підготовці дітей до школи, потрібно перенести акцент на навчання їх вмінню самостійно організувати ігри. Дитина, котра вміє самостійно організовувати гру з однолітками в дошкільному навчальному закладі, зможе це зробити і в школі. Вчителям варто усвідомити роль гри в процесі засвоєння дітьми знань і створення для цього відповідні умови. Саме цьому мають учитися педагоги-початківці у вихователів-дошкільників. Їм потрібно усвідомити, що крім дидактичних і рухливих ігор, на перервах мають бути поширеними ігри-забави, драматизації, будівельно-конструктивні, сюжетно-рольові. Вчителям варто вивчити ігрові можливості та інтереси дітей; дізнатись, які ігри діти знають, які вміють організовувати самостійно. Цьому може допомогти звичайна розмова з вихователем та самими дітьми. Така співпраця взаємодія мають бути постійними. До створення матеріальної бази ігор вчителям потрібно залучати учнів, а також їхніх батьків. Вчителі-початківці повинні створити умови, для виникнення різноманітних ігор; влаштувати ігрові конкурси змагання. Допомогти перенести досвід з дошкільного навчального закладу в школу має вихователь. А отримувати і підтримувати досвід самостійної гри має вчитель, а це створить передумови для кращого входження маленьких учнів у повноцінну навчальну діяльність. 3.Засвоєння правил поведінки Вчителі початкової школи велику увагу приділяють вихованню в учнів свідомої дисципліни. Відомо, що основним видом діяльності в школі є навчання. Але не всі педагоги замислюються над тим, що умовою успішного навчання є уміння організовано вести себе на уроці, підпорядковувати свою поведінку певним правилам. Серед причин неуспішності і недисциплінованості молодших школярів слід відмінити такі, які прямо пов’язані з нестачею вольової регуляції поведінки, з невмінням заставити себе виконати вказівку дорослого, з нездатністю довести розпочату справу до кінця. Вчителі, здійснюючи наступність у навчанні і вихованні між дошкільним закладом і школою, спираються не тільки на знання, а й на маральне уявлення з якими учень прийшов в 1 клас. Основа наступності в тому, що сформовані навички культури поведінки дитини в дошкільному віці стають тим фундаментом на який спирається учитель у початкових класах. Результати певних досліджень заставляють замислитись над проблемою ефективності спільної роботи дитячого садка та школи з питань виховання культури поведінки під час навчання. Першокласники не завжди вміють підготувати своє робоче місце, на уроках довго зосереджуються, відволікаються, часто перепитують. Підсумовуючи спостереження можна зробити висновки, що вихователі часто дають готові правила поведінки і не роз’яснюютьїх суть, не підводять до розуміння їх виконання. На основі вищесказаного визначається перелік навичок поведінки, які повинні бути сформовані у дітей на момент вступу до школи: - обов'язково бути присутнім на занятті; - уважно слухати вихователя і з першого разу виконувати всі його вказівки; - піднімати руку, якщо хочеш запитати чи відповісти; - всі завдання виконувати до кінця; - працювати за планом запропонованим вчителем; - починати і закінчувати завдання разом з усіма дітьми; - бути уважним до свого товариша, не заважати йому; - не підказувати; - працювати самостійно; - ділитися з товаришем; - продуктивно сприймати зауваження; - не ображатися; - всі навчальні приладдя тримати в порядку. Тому вихователям старших груп слід продумати методи та форми роботи, спланувати систему заходів для засвоєння дітьми перерахованих правил. Доцільно на початку року організувати екскурсію в школу. Бажано зустрітися з майбутньою учителькою, яка б розповіла дітям про школу, посадила б їх за парти, розповіла про те, як треба вести себе на уроці. Вихователь повинен зрозуміти, що не тільки важливо знайомити дітей з правилами поведінки, а ще й привчати правильно їх виконувати. Вихователь повинен використовувати кожну доцільну ситуацію для виховання дітей, запропонувати поділитисяпластиліном, іграшкою і т. д. На уроках учні часто перепитують про зміст завдання. Причина такої поведінки полягає в тому, що вихователі іноді дають не чіткі і багатослівні пояснення, не акцентують увагу дітей на головному, багатократно повторюють завдання. Формування поведінки - довгий і складний процес, який вимагає цілої системи методів. Вступаючи в 1 клас, дитина усвідомлює важливість і потрібність своїх нових обов'язків, справ, сприймає нові шкільні вимоги з бажанням і готовністю їх виконати. Вчитель займає в цей період особливе місце, його слово, вимоги - закон для дітей. Якщо вони не виконують ті чи інші вимоги, то як правило тільки тому, що не вміють керувати своєю поведінкою. Отже саме в дошкільному віці цьому питанню слід приділяти особливу увагу. Успіх роботи буде залежати від єдності зусиль дошкільного закладу і школи. Своєчасне засвоєння дошкільниками норм поведінки є однією з умов їх успішного навчання в школі. o Розвиток фонематичного слуху Велику увагу при підготовці дитини до школи слід звернути на роботу з розвитку мовлення. Особливого значення набуває володіння чистою і правильною звуковимовою, граматичною правильністю мови, умінням послідовно, логічно і зв'язко висловлюватися, переказувати, будувати розповіді. Необхідним компонентом готовності до школи є володіння фонематичним сприйманням і звуковим аналізом мови. У 1 класі багато уваги приділено питанню розвитку фонематичного слуху. Учні повинні вміти розпізнавати звуки у словах, різні варіанти звуків (фонеми, голосні і приголосні, м’які ітверді) правильно вимовляти слова і звуки, писати букви і слова, читати рукописний і друкований текст. Дослідженнями психологів і методистів встановлено, що добре розвинений фонематичний слух у дітей є основою успішного засвоєння усного письмового мовлення. Зокрема Єльконін, Жуйков, Єгоров, Швачкіна вважають, що головним компонентом у навчанні грамоти є фонематичний слух. БКДО не визначає завдання ознайомлення дітей з буквами і навчання читати, а вимагає лиш досконального розвитку фонематичного звукового аналізу слів. А це слід починати з Пмолодшої групи. (Звук з-з—пісенька комара) Успіх у роботі щодо наступності повністю залежить від обізнаності вихователем з програмними вимогами першого класу, змістом роботи за структурою уроку, хоча вихователь повинен уникати сухого дидактизму, не дублювати шкільних програм та методів роботи, а надати процесу навчання не вимушеного ігрового характеру. Нині, коли особливо актуально набуває проблема наступності та реалізація завдань обов'язкової освіти в дошкільній ланці, здійснюючи наступність між дошкільним закладом і початковою школою, необхідно передбачити: - На дошкільному етапі - збереження самоцінності даного вікового періоду, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток провідної діяльності (гри), як фундаментального новоутворення дошкільного періоду. - На початковому етапі - опру на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу у випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу з корекції несформованих у дошкільному дитинстві якостей, розвиток провідної діяльності (навчання) як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку. - Названі параметри освітнього-виховної роботи можуть бути реалізовані через модель співпраці обох ланок: - робота з педагогами; - робота дитячих колективів; - робота з батьками. Тільки за умови забезпечення тісних контактів між дошкільним закладом та школою, здійснення правильного контролю, використання різних його форм повністю залежить успіх вирішення проблеми підготовки дитини до школи. ВИСТУП НА ПЕДАГОГІЧНІЙ РАДІ НА ТЕМУ : «Психофізіологічні особливості дітей 6-7 річного віку» Дошкільний вік (від 5до 6р.) - останній віковий період дошкільного дитинства. Анатомо-фізіологічні особливості : середнє щорічне збільшення зросту дошкільника становить близько б см, дівчатка дещо випереджають хлопчиків. Щорічно вага дитини збільшується на 1.5 - 2 кг, змінюються пропорції тіла , видовжується тулуб і особливо ноги . Для кісткової системи дитячого організму характерне недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ланок . Працездатність м'язів дошкільника значно нижча , а стомлюються вони швидше , ніж у школяра . Удосконалюється діяльність серцево - судинної системи . Збільшуються розміри серця (до 5 років у 4 рази порівняно із новонародженим), змінюється ритм його роботи . Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції мозку , відбуваються прогресивні зміни вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій . Розвивається умовне гальмування , посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль головного мозку на функціонування підкірки . що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки. Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Функціональні зміни в роботі ЦНС дитини пов'язані з морфологічними змінами в будові головного мозку, збільшення його ваги , розвиваються його функції. Ускладнюється структура аналітико - синтетичної діяльності, розширюється сфера впливу словесних подразників , сигналів на розвиток діяльності дитини , що є передумовою психічного розвитку дитини . Прискорено розвиваються кінеститичні відчуття завдяки рухливим іграм , ритмічним і фізкультурним вправам , малюванню , ліпленню , ручній праці. Сприймання розвивається в різних видах діяльності (ігрової. практичної). Інтенсивно розвивається просторова орієнтація та орієнтація в часі. Пам'ять їх розвивається в осмисленій діяльності, в якій розуміння є основою як мимовільного , так і довільного запам'ятовування . У процесі спілкування з дорослими у дітей все частіше виникає потреба запам'ятати і пригадати , від цього значною мірою залежить результативність їх діяльності. Уява . Збагачується уява , здійснюється процес формування довільної уяви . У цьому віці відбувається цілеспрямоване створення образів . Мислення розвивається наочно - дійове , стає образно - мовним . Мовлення набуває все більшого значення . Розвиток мислення пов'язаний із позитивними зрушеннями в їх мовленні. Швидко збагачується словник дошкільняти . Спостерігаються значні індивідуальні відмінності в збагаченні словника , зумовлені середовищем , в якому росте дитина , різноманітністю її мовних контактів з дорослими . У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування йфункціонування внутрішніх розумових дій . Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку словесно-логічного мислення . Розвивається чуття мови , яке допомагає успішніше користуватися мовою , виправляти помилки свого мовлення і помічати такі помилки в інших. У цей період активно починає формуватись довільна увага . Діти вже можуть виділяти об'єкти , які потрібні в їхній діяльності, спеціально зосереджуватися на них . Значно зростає стійкість, збільшується обсяг мимовільної та довільної уваги. Дошкільне дитинство здавна називають віком гри . Якщо в ранньому дитинстві основним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з ними , то у грі дошкільника головним стає людина ,її дії та взаємини з іншими людьми .Гра набуває рольової форми , дитина вчиться гратися . Головне при цьому дотримання правил , обумовлених роллю і сюжетом гри , яка стає спільною, справді колективною . У колективній грі між учасниками виникають реальні стосунки . Дитині не байдуже з ким вона грається .Коли до гри залучається особисте ставлення , вибір симпатії, це створює сприятливий грунт для підвищення її виховної ролі в житті дитини . Окрему групу становлять дидактична гра , гра-драматизація, гра-фантазування . Молодший шкільний вік (6-7 р.) .При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей , перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною . Анатомо-фізіологічні особливості: Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно . Збільшується вага та зріст, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця . Кістково-сполучний апарат досить гнучкий , оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини . На це треба зважати , щоб запобігти можливому викривленню хребта , вдавлюванню грудей , сутулуватості. Малі м'язи кисті рук ще розвинені не повністю , першокласникам важко писати в межах рядка , координувати рухи руки . Тому слід проводити фізкультхвилинки, які будуть знімати їхні напруження . У дітей добре розвинені всі органи чуття , але деякі мають свої особливості. Так , очі, завдяки еластичності кришталика , можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання та письма . Розвиток психіки та пізнавальної діяльності. Під час навчання - основної діяльності учнів - якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси . Вони виявляються у розвитку сприймання , яке стає довільнішим, цілеспрямованішим. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків , чому сприяють уроки музики . Значні зміни відбуваються у розвитку пам'яті. Під впливом навчання формується логічна пам'ять . яка має вирішальне значення у здобутті знань . За правильного педагогічного керівництва учні осмислено запам'ятовують доступний для них матеріал . У процесі заучування розвивається самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти . Розвиток уяви відбувається у творчому осмисленні, від довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів . Мислення стає конкретно-образним , школярі можуть здійснити умовивід . У розвитку мовлення важливим є використання різних форм слова , писемного та внутрішнього мовлення , яке виявляється у функціональних формах : повторення , монолог, критика , наказ , прохання , погрози , питання і відповіді. Переважає мимовільна увага . Діти активно реагують на все нове , яскраве , незвичне. Першокласники дуже вразливі, адже це пов'язано із кризою 6-7 річного віку, тож вчителям і батькам слід проявити максимум терпіння , розуміння і підтримки.