Літературна композиція для дітей 1 класу 1 учень: На роботі мама й тато, Сірники знайшли зайчата. І не знає дітвора, Чим скінчиться може гра. 2 учень: Заходилися зайчата Серед кухні пустувати. А не зна того малеча: Газ, вогонь – це небезпечно. 3 учень: Наказали мама й тато Все це разом не вмикати. Бо нагріється розетка, Спалахне вогнем умить, А від того й дім згорить. 4 учень: Електропраска – зайчик знає – У побуті допомагає. Та пам’ятати має кожний, Що з нею бавитись не можна. 5 учень: „Ой, горять, горять штанці! – Кличуть маму вуханці, - Як нам без штанів гулять? Нас не пустять на парад!” 1 учень: Чайник вже давно кипить, В нім вода, як вир шумить. Випарувалась вода – Тут і трапилась біда. 2 учень: Чайник без води нагрівся, Перегрівся, загорівся, Загорілась і плита. В нас пожежа! В нас біда! 3 учень: „Калорифер не вмикати При фіранці!” – каже мати Мама вийшла і не знає, Що й вікно уже палає 4 учень: Коли грім гримить – гуркоче, Блискавиця цілить в очі, Вікна треба зачиняти, Не впускать її до хати. Блискавиця завжди зла – Хоч велика хоч мала. 5 учень: Фарба ацетонова – Вогненебезпечна. Це дорослі знають всі, Та не зна малеча. 1 учень: Листя спалюють малята Близько –близько біля хати, А від того треба знати, - Хата може запалати. 2 учень: Промовля лісник сердито: „Вогнищ в лісі не палити! Від багаття ліс згорить – Де тоді всі будуть жить! Білка, їжачок, зайчата І маленькі лисенята?” 3 учень: Знає мишка, знає пташка: Хліб ростити людям важко. Знай і ти, і всім кажи: „Від вогню хліб бережи, Вогнища не розкладай Там, де зріє урожай!” 4 учень: Як не з’їсть корівка сіна – Молока нема й краплини. Бачиш – сіно! Обережно, Щоб не сталася пожежа. 5 учень: Бо вогонь такий гарячий, По сухій травичці скаче, Все сухе: листок, стеблину Може з’їсти за хвилину. 1 учень: Новий рік! Зійшлись зайчата, Щоб ялинку прикрашати. Та свічкам на гілці – засть, Глиця щоб не зайнялась. 2 учень: Будуть зайчики на святі В нових масках танцювати. Але кожен зайчик Хай запам’ятає, Що вогонь пап’є-маше Дуже полюбляє. 3 учень: Ой, горить щось! Треба, діти, До пожежників дзвонити. Діти (всі разом): Бачите вогонь і дим – набирайте „01”! С. Маршак „Пожежа” (в перекладі з російської Г. Бойка) Як ішла на ринок мати, Стала доньку поучати: - Ти до грубки йти не смій, Бо вогонь – лихий палій! Тільки з дому вийшла мама, А дівча до грубки прямо: Гарно як вогонь пала, - Жаль – щілиночка мала. Відчинила двері Ліна, А вогонь злетів з поліна, Біля грубки впав на діл, По скатерочці – на стіл, По стільцях побіг із тріском І злетів на занавіски, Димом стіни обволік, Аж під стелю він проник. Де горить, пожежні взнали, Командир дає сигнали: Підготовитись як слід! На пожежу за хвилину Докотили ті машини, Стали строєм до стіни. Нап’ялися шланги туго, І, роздувшись від напруги, Швидко воду ллють вони. Дим клубочиться наліво, Справа – чаду пилина. На руках Кузьма сміливо Виніс Ліну із вікна. Він, Кузьма, - пожежний здавна, Двадцять літ працює славно. Сорок душ урятував, У вогні не раз бував. Та почувся крик неначе: Під кроквиною хтось плаче, І вогню напереріз Аж під дах Кузьма поліз. До віконця став тулиться І угледів: -Це ж бо киця! Пропадеш ти у вогні, У кишеню лізь мені! А вогонь лютує, злиться, Утікає, як лисиця, Струмінь звіра зупиня, Із горища виганя. Ось колоди почорніли, Злий вогонь шипить щосили: - Ой, життя мені нема, Пожалій мене, Кузьма! - Не кричи, твій голос марний! Відповів йому пожарний – Покажу тобі Кузьму! Посаджу тебе в тюрму. Залишайся тільки в пічці, В керосинці і на свічці! Ось на кріслі, край одвірка, Ліна сльози ронить гірко. На панелі біля хати Шафа, ліжко і стільці. У знайомих ночувати Треба мамі і дочці. Плаче дівчинка ридма, Заспокоює Кузьма: - Не згасить вогню сльозою. Ми заллєм вогонь водою. Будеш жити – поживать. Цур – з вогнем не жартувать! Ось тобі на згадку киця. Треба киці обсушиться. Справа зроблена. Відбій. По дорозі, по прямій Знов машини затрубили, Загриміли, задзвонили. Мчать драбина і насос - Скільки куряви знялось! От Кузьма в пом’ятій касці, Голова його в пов’язці, Кров на лобі і синяк, - Та йому не вперше так. Потрудивсь він недарма, - І пожежі вже нема!